Dj Taras - Холодний Яр

У всякого своє лихо,
І в мене не тихо;
Хоч не своє, позичене,
А все-таки лихо.

Нащо б, бачся, те згадувать,
Що давно минуло,
Будить бознає колишнє,—
Добре, що заснуло.

Хоч і Яр той; вже до його
І стежки малої
Не осталось; і здається,
Що ніхто й ногою

Не ступив там; а згадаєш,
То була й дорога
З монастиря Мотриного
До Яру страшного.

В Яру колись гайдамаки
Табором стояли,
Лагодили самопали,
Ратища стругали.