Віталій Орловський - Ветеран

Він сів перед відчиненим вікном.
Внизу шумів забитий ресторан.
У пляшці опускалося на дно
Життя, яке досьорбав ветеран.

Його передова списала в тил,
Замкнула у хрущовці, наче пса.
Він вив і не знаходив жити сил,
Блищала смертю точена коса.

А світ не зупинявся, він крутивсь,
Випльовував новини в інтернет.
Війна вертіла дзиґи ржаву вісь
І сипала уламки від ракет.

Йому ночами снилася нога.
Він милиці ламав, вони - його.
А піп учив молитися богам,
Закусуючи вірою кагор.