Віталіна Андрощук - Рідна мати моя

Рiдна мати моя
Рiдна мати моя, ти ночей не доспала,
Ти водила мене у поля край села,
I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала,
I рушник вишиваний на щастя дала.
I в дорогу далеку ти мене на зорi проводжала,
I рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Хай на ньому цвiте росяниста дорiжка,
I зеленi луги, й солов'їнi гаї,
I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка,
I засмученi очi хорошi твої.
I твоя незрадлива материнська ласкава усмiшка,
I засмученi очi хорошi блакитнi твої.

Я вiзьму той рушник, простелю наче долю,
В тихiм шелестi трав, в щебетаннi дiбров.
I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю -
I дитинство, й розлука, i вiрна любов.
I на тiм рушничковi оживе все знайоме до болю -
I дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.