СТЕФКО - Світлі люди

По темному, темному, темному полю
Де хмари примари весь світ затягли
Ішов чоловік здоганяючи долю
І світло від нього лилось навкруги

Заходив в міста і заходив у села
Де люди у темряві спали віки
Він ніс їм надію і світло в оселі
Та тільки не всі відчиняли замки

В темряві днів і ночей
Світло від світлих людей

І ті хто отримав свій вогник надії
Ділилися ним як і той чоловік
Виходили люди немов до месії
І видно ставало від них віддалік

Горіли палали серця їх і душі
І з блиском в очах переповнених мрій
Вже жевріли десь у пітьмі небайдужі
І день наставав у темряві нічній

В темряві днів і ночей
Світло від світлих людей

А він йшов вперед усе далі і далі
І все оживало де йшов цей дивак
Стираючи ноги в подертих сандалях
Та він не просив нагород чи відзнак

І де він тепер я не знаю напевно
Можливо стоїть біля твоїх дверей
Його видно здалеку навіть як темно
Бо саме в пітьмі видно світлих людей

В темряві днів і ночей
Світло від світлих людей