Нестор - І нехай!

Я так втомився, гудить голова
В клітці з софітів темніше ніж завжди
Всі просять роздати вогню і я
Повільно палаю без тями

Мізки згорають до тла
Нікчемно ставати на ті ж самі граблі
Я здався і в мить все прийняв
Відродившися з сажі

І нехай
Я не стану тим
Хто
Літає
Та в твоїй душі
Так само
Любов лунатиме моїми
Словами

З під очей лізе попіл, над тілом нависли хмари
Шмокаю багато, в повітрі червоний статус
Не впирають «пічки», вівці думають не шарить
В памʼяті Хвильовий, тому продовжую писати