Віталій Орловський - Танцюй, мала!

Танцюй, мала, війні дурній на зло!
Хай вітер роздира коротке плаття.
Ти - квітка із надломаним стеблом,
Розірване на пікселі латаття.
Не пише він дванадцять довгих днів,
Дванадцяту вже ніч тобі не дзвонить.
З надією вкладаєш спать синів.
Зневіру проковтнувши, зуби зводить.

Танцюй, як та скажена! Не журись!
Жени прокляту смерть мітлою з ґанку!
Навчись чекати, вірити навчись:
Крізь біль, крізь стерті стопи, до останку!

Танцюй, мала, як вперше! Як із ним!
Немов на випускному ви обидва.
Нехай не прилетить з листом штабним
Сповита похоронкою молитва.
Нема його дванадцяту добу.
Не ловлять небеса або старлінки.
Він десь лежить під зорями в степу,
Рахує стуки серця, до зупинки…

Танцюй, як та скажена! Не журись!
Жени прокляту смерть мітлою з ґанку!
Навчись чекати, вірити навчись:
Крізь біль, крізь стерті стопи, до останку!