Олександр Прохоров - Коли іде дощ

Він знав, що з нею все світліше,
Вона — що він вернеться знов.
І дотик, що без слів — ясніше.
І парасолька хоч одна на двох...

Одкровення — як другий шанс,
У прогнозах душі — тепло.
А похмурі тіні образ —
У калюжах пішли на дно.

І чим глибше вникаєш у суть,
Тим вже менше бажання кричать.
Всі дощі коли-небудь пройдуть
І всі хмари, що в небі висять.