Віталій Орловський - Везуть дорогою тіла

Везуть дорогою тіла,
Дощем і прапором укриті.
І вийшли люди із села
На цьому і на тому світі,
Аби сказати: "прощавай",
Схилитись на коліна тихо,
І провести у вічний рай,
Подалі від війни та лиха.

Хіба поміститься в труні
Героя серце величезне?
Воно спинилось на війні,
Але ніколи вже не щезне.
Його триматимуть батьки,
Обнімуть онімілі діти,
А на могилах на віки
Ростимуть синьо-жовті квіти...