Квіток насіяла війна - DJRG

Вже вечір в шибку заглядає,
І світить місяць з вишини.
Лиш ти, матусю, не лягаєш,
Все ждеш повернення з війни.

Не плач, рідненька, витри сльози,
Я вже не ступлю на поріг.
Мене забрали люті грози,
Я впав на землю, там і ліг.

Та я насправді не загинув,
Я просто вітром став, повір.
Я проросту кущем калини,
Щоб прикрашати твій подвір.