Андрій Кравченко - Жіноча доля (Повна версія)

Вона вміє мовчки заново почати
Навіть, коли попіл падає до ніг.
І ніхто не знає скільки в неї сили,
Щоб собою гріти увесь білий світ!


Бо жіноча доля - то любов і рани!..
Бо жіноча доля - то нелегкий шлях!..
Бо жіноча доля - цілі океани!
Вона світ тримає на своїх плечах!

І не просить щастя, просто завжди поряд,
Та і любить просто, не за щось, а так,
Бо душа у жінки - сама ніжна й горда,
І велика правда у її очах!..