Віталій Орловський - Вся ненависть світу

Гукаю, та ніхто не відгукнеться.
Шукаю їх під плитами всю ніч.
Невже онука серденько не бʼється?
Кричу до Бога: «Не мовчи! Поклич!»
Будинок склався, ніби сірниковий.
Згоріли люди, наче сірники.
Невже я не побачу їх ніколи?
Невже війна забрала навіки?

Вся ненависть, що тільки є у світі,
Вся лють, що тільки можна уявить,
Нехай летять в москву прокляту сіті!
Немає сил мовчати і терпіть!

Кричу до вас у цеглу, в скло, у попіл,
У світло рятувальних ліхтарів.
І родичі стоять бліді, як зомбі…
Несуть тіла крізь натовп лікарі…
Наш дім зламався, ніби іграшковий,
Валяються детальки від життя.
Не піде мій онучок вже до школи,
Не спуститься ніколи в укриття.