Юлія Купцова - Я боюсь не любити

Я так не хочу, щоб серце стало порожнім вокзалом,
Замерзли любові озерця, щось рідне душа не впізнала.
Хай не чорніє, як срібло, сонце безмежних надій.
Я знаю, мені так потрібно здолати в собі сумнів свій.

Я боюсь не любити, я боюсь відпускати,
Я боюсь перестати в небо птахом злітати.
Так боюсь заблукати в лабіринті розлук
І боюсь не відчути серця рідного стук.

Серця рідного стук, серця рідного стук.
Десь усередині тричі дзвін мого серця лунає.
Я голосно тишею кличу того, хто за руку тримає.