Василь Симоненко - Ну, скажи, хіба не фантастично (Нейро Бандура)

Ну скажи — хіба не фантастично
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом
Небом вічним
Я тебе зустрів і не зберіг?

Ти і я — це вічне, як і небо
Доки мерехтітимуть світи
Будуть Я приходити до Тебе
І до інших йтимуть Горді Ти

Як це все буденно! Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ж ми з тобою…
Ми не вічні
Ми з тобою просто — ти і я…

Ти і я — це вічне, як і небо
Доки мерехтітимуть світи
Будуть Я приходити до Тебе
І до інших йтимуть Горді Ти

І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя...