Василь Дунець - Дністровська трагедія

А над Дністром тумани посивіли,
і покотилась відчаю сльоза.
Над ними солов’ї заголосили,
коли приймала їх тіла вода.

Ми не забули жодної катівні,
І пам'ятаєм Умань і Чортків,
І над Дністром, до болю хрест нам рідний,
І ті хрести, що сплять серед полів.