Пісня - Покохав козак Ірину

Гомоніло літо голосом пташиним
Опадали квіти з буйної шипшини
Вів козак до гаю дівчину Ірину
По зеленім плаю, повз рясну долину
Вистилив стежину пелюстками ружі
І веде Ірину по зеленім лузі

Ти моє серденько світле джерело
Промовляв тихенько:
«Ангел, божество, ти — дівчина лада
Щастячко з гори, ти моя розрада
Крапелька роси»