OBRIY - День смерті

День смерті не обирають —
між бетонних будівель сховався мій сум.
Там душі блукають,
сирий чорнозем вкриває мій doom.

Скелети на пальцях танцюють —
навколо попіл і дим,
на вікнах дощем хтось малює,
вино вже здається гірким.

Навколо все вже червоне —
сонце зайшло, чи то кров хтось розлив?
Моє сонце вже точно не світить —
туман осідлав його ніжний мотив.

Не в планах бути щасливим,
тут у планах, напевне, палити мости.
Не в пріоритеті сміятись —
а просто забити під шкіру клинки.