MOROZOVA - Мить

Зупинись, подивись — світ горить у цих миттях,
У фасадах, де пил, і у зламаних полицях.
Це не біг, це політ, кожен звук — це рядок,
Життя вчить нас любити цей маленький ковток.

Вітер малює свої полотна,
На старій стіні тінь — вона не самотня.
Люди проходять, не бачать суті,
А світ говорить: “Згадай кроки забуті”.