Олександр Положинський - Заговорений

Не чіпай мене – я заговорений
Я молитвами убезпечений
Хоч наскрізь просякнутий втомою
Хоч весь зранений і попечений
Не торкайся мене легенечко
Не хапай мене всіма силами
Бо ще не прийшло моє времʼячко
Ще лечу з розправленими крилами

А поміж тим мій побратим лежить не дихає
Бо його доля розкололася уламками
Ми поєдналися двома значними віхами
На першій здибалися ми, на іншій - з танками
І він лежить такий тонкий умиротворений
І його погляд в небеса немов занурений
Усі надії, мрії, прагнення і творення
Відгородилися він нас товстими мурами

Ти мого братчика взяла до себе в прийми
Ти його душу пройняла вогнем холодним
Але він також не хотів в твої обійми
Він не просив, не натякав ні словом жодним
А ти зробила так, як тобі заманулося
Бо ти завжди робила це руками хтивими
І от життя від мого друга відвернулося
Одразу всі проблеми стали неважливими