СТЕФКО - Пісня про пісню

Знов вітер жене у даль
І кличуть у небо гори
Коли крадькома печаль
Вплітається в холод струн

Де зоряна пектораль
Де місячна стежка в морі
Де срібних джерел кришталь
Де мрій молодих табун

Ти виріс з старих пісень
Ти жив у своїх легендах
Ти вірив у те що день
Здолає цю темну млу

Та от вже і ти мішень
І смерть б’є без аргументів
І слово не звук з легень
А зброя в твоїм в бою

І твоя пісня
Гостра як вістря
Міняє дійсність
Рве на шматки
Вітром в пустелі
Руйнує скелі
Зриває двері
В нові світи

Не сипе ніхто до ніг
Троянд пелюстки червоні
Не чути ні од ні слів
Здригаючих пустоту

А в тім хоч не тисне німб
Важким тягарем корони
Ти знаєш про це а в тім
Сам вибрав дорогу цю

І твоя пісня
Гостра як вістря
Міняє дійсність
Рве на шматки
Вітром в пустелі
Руйнує скелі
Зриває двері
В нові світи